Замість палива - солона вода

Хіміки з Пенсильванського державного університету (Pennsylvania State University) підтвердили, що інженеру Джону Канзіус (John Kanzius) дійсно вдалося створити апарат, що дозволяє спалювати солону воду. Доктор Растум Рой (Rustum Roy), відомий фахівець з наук про матеріали, високо оцінив винахід Канзіуса і назвав його «найзначнішим відкриттям у науці про воду за останні сто років. В апараті Канзіуса вода піддається впливу радіохвиль, які послабляють зв'язки між її компонентами і вивільняють водень. При наявності іскри водень запалюється й горить рівним полум'ям, температура якого, як показують експерименти, може перевищувати 1600 градусів Цельсія. Канзіус підкреслює, що процес вивільнення водню не є формою електролізу, має місце інше явище. Воду не треба піддавати ніякому спеціальному очищенню, годиться будь-яка солона вода (хоча різна солоність і різні додатково розчинені речовини впливають на температуру і забарвлення полум'я), у тому числі взята безпосередньо з моря. Якщо експерименти підтвердять, що апарат Канзіуса енергетично вигідний (одержана енергія перевищує енергію, затрачену на генерацію радіохвиль) і може використовуватися для приведення в дію досить важкої техніки, наприклад, автомобілів, то це відкриває великі перспективи перед паливною галуззю. Солона вода доступна майже в будь-якому регіоні Землі практично в необмеженій кількості, для навколишнього середовища апарат нешкідливий: відходом виробництва є знову ж вода. Канзіус зробив своє відкриття випадково. Шестідесятітрехлетній пенсіонер прагнув (і продовжує прагнути) знайти альтернативу хіміотерапії: спосіб знищувати ракові клітини за допомогою радіохвиль. Коли він показував дію свого апарата колегам, хтось помітив осад на дні пробірки й порадив спробувати застосувати апарат для опріснення води. Канзіус пішов раді, і в ході експерименту вода несподівано спалахнула від випадкової іскри. Канзіус вже подав заявку на патент: використання солоної води як альтернативного палива.